Головнокомандувач французьких армій генерал під час «дивної війни» визначає доктрину, яка скеровуватиме майбутню битву. Французька військова думка лишається глибоко позначеною кривавими втратами 1914–1918 років і дебатами 1930-х років про застосування танків і маневрову війну, у яких зіткнулися прибічники обережності та прихильники рухливішої армії.
Гамелен мусить обирати між кількома концепціями. Спертися на лінію Мажино та маневр, запланований у Бельгії, покладаючись на міцність фронту та виснаження супротивника. Обрати наступальнішу й рухливішу позицію, зосередивши танки, як радять де Голль або, зі свого боку, німецькі теоретики. Або перенести зусилля на стик в Арденнах — лісистий масив, що вважається не надто загрозливим.
Доктринальний вибір вирішальний: від нього залежить застосування танків (розосереджених на підтримку піхоти чи зосереджених у маневрову масу), гнучкість командування та здатність реагувати на непередбачене. Обережність заспокоює, але ризикує віддати ініціативу сміливішому супротивникові. Як має головнокомандувач підготувати Францію до вирішальної битви?
Гамелен тримався методичної оборони та просування до Бельгії: французька доктрина лишалася оборонною та методичною, ґрунтованою на лінії Мажино, просуванні до Бельгії (план «Дайль») і централізованому, мало гнучкому командуванні. Танки здебільшого були розосереджені на підтримку піхоти, а Арденни, які вважали непрохідними, лишалися слабо захищеними. Ці рішення — відмова від концентрації танків, негнучкість, недооцінка Арденн — виявилися катастрофічними перед планом Манштейна та німецькою маневровою війною. Гамелена, ошелешеного швидкістю прориву, усунули вже 19 травня 1940 року. Його оборонна позиція, обережна й логічна з огляду на 1918 рік, була одним із ключів до поразки: Франція готувалася до не тієї війни.
T02-081