Крах італійців у Киренаїці тривожить Гітлера: втрата Лівії відкрила б британцям шлях до Тунісу й загрожувала б південному флангу Осі за кілька місяців до початку операції «Барбаросса». Муссоліні, який відмовлявся від будь-якої німецької допомоги, мусить поступитися. 6 лютого 1941 року в Берліні Гітлер приймає генерал-лейтенанта Ервіна Роммеля, героя французької кампанії, і доручає йому командування німецьким експедиційним корпусом — майбутнім Німецьким Африканським корпусом (Deutsches Afrikakorps), що вирушає до Тріполітанії.
Місія, яку ставить Гітлер, суто оборонна: стримати британський наступ, утримати Тріполі, не допустити прориву до Тунісу. Сам Роммель прибуває до Тріполі 12 лютого, а перші німецькі частини () висаджуються там через 2 дні; за ними має прибути . Проте британці зупинили наступ в Ель-Агейлі й перекидають свої найкращі частини до Греції.
Роммель бачить ослабленого й розтягнутого супротивника. Він має вирішити, у якому дусі вести кампанію: триматися оборонної настанови Берліна й Рима, дочекатися прибуття всіх своїх сил і лише тоді діяти — чи взяти наступальну ініціативу якнайшвидше, зробивши ставку на тимчасову слабкість ворога.
Роммель перейшов у наступ, не чекаючи, скориставшись слабкістю британців, і порушив при цьому накази. Уже наприкінці березня 1941 року — не дочекавшись ні всіх своїх сил, ні схвалення начальства — він розпочав наступ, який за кілька тижнів повернув майже всю територію, відвойовану операцією «Компас», взяв Тобрук в облогу й відкинув британців до єгипетського кордону. Його зухвалість принесла йому прізвисько «Лис пустелі» та легенду, що вийшла за межі обох таборів. Але вона ж започаткувала 2 роки виснажливої пустельної війни, у якій , постійно відчуваючи брак постачання (Мальта перерізала його конвої), зрештою був розтрощений під Ель-Аламейном, а потім у Тунісі 1943 року. Прибуття Роммеля в лютому 1941 року перетворило другорядний театр війни на один із найвідоміших.
T06-016