Маршал командує в Лівії італійською 10-ю армією проти значно менших британських сил у Єгипті. Муссоліні, якому потрібна перемога в Африці, щоб похвалитися нею, поки Німеччина атакує Англію, квапить Граціані вторгнутися до Єгипту й іти на Суецький канал. Ставка величезна: канал — життєва артерія, що з'єднує Велику Британію з її азійською імперією та постачанням нафти.
Сам Граціані знає свої слабкі місця: його дивізіям бракує вантажівок, сучасних танків і тилового забезпечення, щоб подолати пустелю. 9 вересня він таки починає наступ. Італійці відкидають британські прикривні загони, відбивають Форт-Капуццо, перетинають кордон і просуваються вздовж узбережжя.
16 вересня вони досягають Сіді-Баррані, приблизно за 100 кілометрів углиб Єгипту. Попереду, за понад 130 км, лишаються основні британські позиції в Мерса-Матруху. Граціані має вирішити: негайно рухатися на Мерса-Матрух, поки британці відступають, чи зупинитися в Сіді-Баррані, щоб налагодити тили, перш ніж відновити просування.
Граціані вирішує зупинитися в Сіді-Баррані й створити там укріплені табори чекаючи на постачання й прокладання доріг, перш ніж знову рушити вперед. Італійське просування завмирає на місяці. Ця пауза дає британському командувачу на Близькому Сході Арчибальду Вейвеллу час підготувати контрнаступ. У грудні 1940 року операція «Компас» змете ці табори й відкине італійців далеко вглиб Лівії, узявши в полон десятки тисяч. Обережна зупинка вересня, яка мала убезпечити наступ, насправді прирікає його на поразку: застигає в межах досяжності супротивника, який, як вона вважала, тікав. Граціані, утративши довіру, залишить командування на початку 1941 року.
T05-003