На початку лютого 1941 року операція «Компас» сягає апогею. Після Тобрука й Дерни італійська поспіхом відступає вздовж узбережжя Киренаїки до Тріполі по дорозі Віа Бальбія. Генерал О'Коннор дізнається з розвідданих, що ворог не збирається обороняти Бенгазі й розраховує відійти на захід.
О'Коннор бачить нагоду для вирішального маневру: відрізати італійський відступ, пославши колону через внутрішню пустелю Джебеля, щоб перекрити прибережну дорогу на південь від Бенгазі, перш ніж головні сили італійців вислизнуть. Але його можливості на межі: у 7-ї танкової дивізії лишилася жменька справних танків, транспорт зношений, постачання розтягнуте на сотні кілометрів. Колона перехоплення — — мала б триматися сама, значно поступаючись чисельністю цілій армії, що втікає.
О'Коннор мусить вирішити: наважитися на зухвалий кидок пустелею, щоб затиснути 10-ту армію в пастці, хоч його колону можуть розчавити; обережно йти слідом за ворогом узбережжям, не відрізаючи його; чи зупинитися, щоб відновити виснажені сили.
О'Коннор наважився послати колону перерізати прибережну дорогу. перетнула Джебель і 5 лютого закріпилася на Віа Бальбія в Беда-Фоммі, на південь від Бенгазі, якраз перед підходом утікачів. Протягом 2 днів жменька британців стримувала безладні атаки італійської армії, що значно переважала її чисельно; 7 лютого капітулювала — ще близько 25 000 полонених, близько сотні танків, сотні гармат. О'Коннор сповістив про свою перемогу повідомленням, яке стало відомим. За 2 місяці «Компас» знищив 10 італійських дивізій і просунувся майже на 800 км. Але тріумф виявився нетривким: прибуття Роммеля й перекидання частини сил до Греції вже навесні змусили британців знову втратити майже всю здобуту територію.
T06-015