Віце-адмірал керує наймогутнішим від початку війни рейдом німецьких надводних кораблів. 4 лютого 1941 року його 2 лінійні крейсери, «Шарнгорст» і «Гнейзенау», прорвалися крізь Данську протоку, щоб розгорнути широку крейсерську війну в Атлантиці: операцію «Берлін».
Його завдання, поставлене гросадміралом Редером, — знищити союзний торговий тоннаж, життєво важливий для постачання Британії. Але воно супроводжується суворою вказівкою, породженою обережністю Гітлера після втрати «Графа Шпее»: не вступати в бій із ворожими лінійними кораблями й за всяку ціну берегти ці незамінні кораблі.
8 лютого, у відкритій Північній Атлантиці, спостерігачі помічають конвой HX-106 — близько 40 вантажних суден, що вийшли з Галіфакса. Це саме та здобич, яку шукали. Але конвой супроводжує старий лінкор Королівського флоту Ramillies, повільний і застарілий, але його 381-мм гармати все ж здатні завдавати смертельних ударів. Крейсери Лют'єнса швидші, а їхні 280-мм гармати б'ють далі; командир «Шарнгорста» навіть пропонує виманити лінкор, щоб «Гнейзенау» розправився з торговими суднами.
Лют'єнс розриває контакт без бою, відповідно до наказу не ризикувати: суворо вірний директиві Гітлера, він відхиляє пропозицію підлеглого й наказує розірвати контакт. Конвой HX-106 продовжує шлях неушкодженим. Обережність Лют'єнса — який віддає перевагу збереженню своїх 2 кораблів над знищенням тоннажу — віщує постійну дилему надводного флоту Крігсмаріне: кораблі, надто цінні, щоб ними ризикувати, стають майже непридатними до використання. Операція «Берлін» усе ж стане за 2 місяці найрезультативнішим бойовим походом німецького флоту: 22 кораблі потоплено або захоплено адже рейдери систематично уникали важких ескортів. Через кілька місяців Лют'єнс вирушить знову, на «Бісмарку», — і цього разу зіткнення з британськими лінкорами коштуватиме йому життя.
T06-036