Танковий офіцер окремого танкового батальйону серед зими отримує техніку, якою ніколи не керував: британські і Valentine, доставлені арктичними конвоями за ленд-лізом. Його екіпажі, виснажені жахливими втратами літа й осені 1941 року, знають Т-34 і легкий Т-60, але не ці машини з іншого арсеналу, з інструкціями, перекладеними нашвидкуруч.
Англійська техніка спантеличує. Броня Matilda не поступається броні важкого КВ-1, але її 2-фунтова гармата, позбавлена осколково-фугасних снарядів, майже не шкодить піхоті. Гусениці ковзають по кризі; сніг і багнюка набиваються позаду бічних фартухів і заклинюють підвіску. Кілька машин ламаються вже під час перших навчальних маршів, тоді як власний радянський танковий парк вичерпався в боях.
Поки контратакує, відкидаючи Вермахт від столиці, офіцер мусить вирішити, як застосувати нові танки: негайно кинути ці погано знайомі танки в перший ешелон, попри ризик; залишити їх у резерві на час навчання екіпажів і пристосування гусениць; або розподілити як підсилення, невеликими групами, серед підрозділів Т-34 і Т-60.
Британські танки ленд-лізу ввели в бій без зволікання вже взимку 1941–1942 років через брак доступних радянських бронемашин. Перші батальйони, сформовані на Matilda і Valentine, — зокрема , — воювали вже з кінця листопада 1941 року в обороні, а потім і в контрнаступі під Москвою. На кризі гусениці так ковзали, що радянські екіпажі приварювали до них сталеві шипи; товста броня добре захищала, але 2-фунтова гармата без осколково-фугасного снаряда залишалася слабкою проти піхоти, а коробки передач заїдали. Підтримка була реальною — союзницькі танки становили помітну частку середніх і важких танків під Москвою в грудні 1941 року, коли радянський танковий парк скоротився до мінімуму, — але екіпажі її критикували. Британський заповнив вирішальну прогалину, доки радянська промисловість не оговталася.
T10-090