Генерал у січні 1942 року отримує конвой, що прибув як манна небесна: 55 танків, тисячі тонн пального й боєприпасів вивантажують у Тріполі, і це повертає йому наступальну спроможність, яку він уважав утраченою на кілька тижнів. Перед ним британська 8-ма армія виходить виснаженою з наступу «Крусейдер»; її танкові бригади, розкидані на понад 300 кілометрів, насилу дістають постачання, а її генерали, переконані, що надовго знешкоджений, послаблюють пильність. Роммель відчуває, що вікно зачиняється, у міру того як противник зміцнює позиції.
Але Берлін і Рим уже вирішили: ОКВ і Верховне командування Італії (Командо Супремо) наказують йому залишатися в обороні біля Ель-Агейли, чекати кращої пори року й підкріплень. Його безпосередні начальники, генерал Бастіко та генерал-фельдмаршал , поділяють цю обережність. Розпочати операцію без їхньої згоди — наразитися на дисциплінарну кару, а в разі невдачі — на військову катастрофу без жодного виходу. Чекання вагоміших підкріплень гарантувало б краще підготовлений наступ, але залишає ворогові час оговтатися й перетворити крихкий авангард на міцний фронт.
Перед Роммелем 3 шляхи: вдарити негайно, не попередивши верховне командування, розраховуючи на цілковиту несподіванку й безлад у британців; виконати накази й залишатися в обороні біля Ель-Агейли, доки Рим і Берлін не дадуть зелене світло; або зволікати, спершу зібравши міцніші резерви, перш ніж ризикувати всім. Кожна година, що минає, змінює співвідношення сил у пустелі.
Роммель атакує 21 січня 1942 року, не попередивши начальників. Несподіванка цілковита: менш ніж за 2 тижні він відбиває й відвойовує всю Киренаїку аж до лінії Газали, завдаючи британцям важких втрат і захоплюючи тисячі полонених. Зухвалий удар дає новий поштовх війні в пустелі, закріплює легенду Роммеля й відкриває шлях, який за 5 місяців приведе його до Тобрука, а далі до воріт Ель-Аламейна.
T10-027