На початку квітня 1941 року державний переворот приводить до влади в Іраку Рашида Алі аль-Гайлані й націоналістичних офіцерів «Золотого квадрата», ворожих до британської присутності й прихильних до зближення з Віссю. Ставка величезна: Ірак і його нафта, а також сухопутний шлях до Індії. Берлін, зайнятий Балканами й підготовкою «Барбаросси», обіцяє авіаційну допомогу через Сирію Віші.
За договором британці утримують велику авіабазу Хаббанія на захід від Багдада — але це передусім льотна школа із застарілими літаками, обнесена звичайною сітчастою огорожею, де замкнено близько 2 200 військових і 9 000 цивільних. 30 квітня іракська армія займає плато, що панує над базою, і вимагає від британців припинити будь-які польоти.
Командувач бази, віце-маршал авіації , мусить обрати: скоритися іракському ультиматуму й залишити літаки на землі, сподіваючись на дипломатичний вихід; спробувати вирватися з оточення сухопутною вилазкою; чи вдарити першим — превентивним авіаударом по іракських військах, зосереджених на плато, ризикуючи відкрито розпалити війну.
Смарт обирає вдарити першим — превентивним авіаударом. На світанку 2 травня 1941 року навчальні літаки Хаббанії, якими керують інструктори й курсанти, бомблять іракські позиції на плато; спалахує англо-іракська війна. Попри застаріле обладнання, британці завдають важких втрат іракським колонам, що опинилися на відкритій місцевості, і знімають облогу; підкріплення з Палестини (колона «Хабфорс») завершують кампанію. Рашид Алі втікає наприкінці травня, пробританського регента відновлюють на посаді, а мізерна німецька авіаційна допомога приходить надто пізно й надто малими силами. Перемога убезпечує іракську нафту й британські тили на Близькому Сході та невдовзі пришвидшить втручання союзників проти Сирії Віші, транзитної бази Осі.
T07-014