Після втрати «Гуда» Королівський флот розпочинає запекле полювання на «Бісмарк». Адмірал , командувач Флоту метрополії, збирає все, що може, — лінкори, крейсери, авіаносці, — але «Бісмарк», відірвавшись від переслідувачів, прямує до французьких портів на Атлантиці, де його захищала б німецька винищувальна авіація. Тові вже не знає точно, де перебуває лінкор, а його власним кораблям не вистачає пального.
26 травня гідролітак «Каталіна» знову знаходить «Бісмарк»: лінкор майже врятований, він у межах досяжності німецького повітряного прикриття. Лише морська авіація ще може його сповільнити, поки він не пішов остаточно. Старі торпедоносні біплани «Свордфіш» з авіаносця «Арк Роял», що злітають за штормової погоди з палуби, яка гойдається на кілька метрів, — остання надія.
Британське командування має вирішити: за всяку ціну спробувати ризиковану й малоймовірну повітряну атаку в штормовому морі, щоб пошкодити кермо чи гвинти «Бісмарка»; відмовитися й змиритися з тим, що він піде; або продовжувати погоню, щоб розстріляти його з гармат, хоча кораблям бракує мазуту і погоню, можливо, доведеться припинити через брак пального.
Британці обирають ризиковану повітряну атаку на рушійну систему «Бісмарка». Увечері 26 травня «Свордфіш» з «Арк Роял» атакують у розбурханому морі; торпеда влучає в кермо «Бісмарка», і некерований лінкор приречений кружляти на місці. Позбавлений маневру, він більше не може втекти. Уранці 27 травня лінкори Тові King George V і Rodney наздоганяють його й змушують замовкнути під градом снарядів; торпеди крейсерів добивають його. «Бісмарк» тоне майже з усім екіпажем — понад 2 000 загиблих, близько 110 врятованих. За «Гуд» помщено. Загибель «Бісмарка» підтверджує вирішальну роль морської авіації й позбавляє атлантичні конвої загрози з боку великих німецьких надводних рейдерів, які відтепер здебільшого залишаться в портах.
T07-025