Від вересня 1940 року Лондон і британські міста зазнають Бліцу — нічних німецьких бомбардувань. Але британці не знають, що Люфтваффе готується перекинутися на Схід для вторгнення до СРСР: ніч із 10 на 11 травня 1941 року стане, хоча цього ще ніхто не знає, останнім великим нальотом на столицю — і одним із найжорстокіших.
Тієї ночі повний місяць і відлив на Темзі, що позбавляє пожежників води, створюють ідеальні умови для близько 500 німецьких бомбардувальників. Тисячі запалювальних і фугасних бомб падають на місто. Палата общин зруйнована, Вестмінстерське абатство, Лондонський Тауер і Британський музей пошкоджені; сотні пожеж зливаються.
Пожежники й помічники цивільної оборони (Auxiliary Fire Service, ARP wardens) борються з вогнем, який їм не під силу, з пошкодженими водопровідними магістралями. Як і в найтяжчі ночі Бліцу, кожен мусить обрати, куди спрямувати зусилля: захищати пам'ятки та символічні будівлі; передусім рятувати життя в житлових кварталах і зруйнованих сховищах; чи стримувати поширення пожеж на ще вцілілі райони.
Рятувальники намагалися насамперед стримати поширення пожеж на вцілілі райони, але не могли запобігти колосальним руйнуванням. Ніч із 10 на 11 травня 1941 року забрала в Лондоні майже 1 400 життів, поранила понад 1 800 людей і пошкодила тисячі будівель, зокрема серце парламентської влади. Це був найсмертоносніший наліт Бліцу на столицю. Проте в наступні дні атаки майже припинилися: Люфтваффе перекинуло свої ескадри на Схід для «Барбаросси». У травні вдарили й по інших містах: Ліверпуль, який бомбили 7 ночей з 1 по 7 травня (майже 1 900 загиблих), і Белфаст, де загальна кількість убитих під час нальотів наблизилася до тисячі. Бліц убив понад 40 000 британських цивільних від вересня 1940 року. Місто вистояло; міф про «дух Бліцу» живиться цими ночами, хоча насправді в них було не менше виснаження й страху, ніж стоїцизму.
T07-017