Восени 1940 року італійський Королівський флот (Реджа Марина) зі своїми швидкохідними лінкорами загрожує британським комунікаціям у Середземномор'ї, життєво важливим для постачання Мальти та Єгипту. Адмірал , головнокомандувач британського Середземноморського флоту, прагне нейтралізувати цей флот, що ухиляється від бою, ховаючись під захистом своїх баз.
Головна з них — порт Таранто, на «п'яті» Італії, де стоїть більшість італійських лінкорів під захистом сіток, аеростатів і потужної протиповітряної оборони. Контр-адмірал Лайстер запропонував сміливу ідею, яку виношував роками: вдарити по флоту на якорі нічною атакою літаків, що злетять з авіаносця HMS Illustrious.
Зброя тендітна: старі біплани-торпедоносці Fairey «Свордфіш», повільні й крихкі, мають уночі атакувати щільно прикритий обороною порт приблизно за 300 км від свого авіаносця. Ризик великих втрат реальний, а нічної атаки на кораблі в порту ще ніхто не пробував. Каннінгем має вирішити: розпочати операцію «Джаджмент», відкласти її через брак гарантій чи обмежитися стратегією блокади.
Каннінгем схвалює операцію «Джаджмент». У ніч з 11 на 12 листопада 1940 року близько 20 «Свордфішів» з Illustrious двома хвилями атакують Таранто торпедами й бомбами. Втративши лише 2 літаки, вони виводять з ладу 3 лінкори: Conte di Cavour (так і не повернений до строю), Caio Duilio і зовсім новий Littorio (виведені з ладу на кілька місяців). За одну ніч половина лінійного флоту Італії нейтралізована, і співвідношення сил на морі в Середземномор'ї змінюється. Таранто демонструє міць морської авіації проти флоту в порту: японський штаб ретельно вивчатиме цей наліт, готуючи напад на Перл-Гарбор роком пізніше. Каннінгем заявить, що ця ніч раз і назавжди довела цінність Fleet Air Arm (британської морської авіації).
T05-021