Ліга Націй, народжена Версальським договором 1919 року, конає від Мюнхена 1938 року. Відсутність США, чий Сенат 1920 року відмовився ратифікувати договір, а потім виходи з Ліги Японії та Німеччини в 1933 році й Італії в 1937 році позбавили організацію змісту. Радянське вторгнення до Польщі у вересні 1939 року, а потім до Фінляндії 30 листопада ставлять її перед екзистенційним питанням: чи може вона діяти проти одного з постійних членів власної Ради?
Прем'єр-міністр Фінляндії від 2 грудня 1939 року подає офіційну скаргу на СРСР уже 3 грудня. Надзвичайна асамблея Ліги Націй збирається в Женеві з 9 до 14 грудня 1939 року. Генеральний секретар , 60-річний француз, колишній фінансовий аташе в Лондоні, має провести складну сесію: СРСР відмовляється надсилати будь-яку делегацію й таврує «фашистську антирадянську війну британського імперіалізму».
14 грудня Рада голосує за виключення СРСР — перше в історії Ліги Націй. За проголосували 7 членів — Велика Британія, Франція, Бельгія, Єгипет, Домініканська Республіка, Південна Африка та Болівія, проти — жодного; решта 8 членів Ради утримуються або відсутні. Отже, виключення ухвалили лише 7 із 15 членів Ради.
В установі, яку вже значною мірою дискредитовано, Авеноль мусить негайно вирішити, що робити далі з цим голосуванням.
Авеноль обмежується мінімальною комунікацією та технічним управлінням. Офіційне повідомлення стримане, без вимоги конкретних санкцій. Ліга Націй не організовує ані економічного ембарго, ані постачання зброї Фінляндії — реальні поставки йдуть від окремих держав (Швеції, Франції, Великої Британії) поза рамками Ліги. Організація більше не має жодної оперативної влади. Авеноль піде у відставку в липні 1940 року після краху Франції; його змінить ірландець , який підтримує існування агонізуючої організації до 1946 року, коли її офіційно розпускають на користь ООН. Виключення СРСР 14 грудня 1939 року лишається символічним актом без практичних наслідків. Але воно має історичне значення: вперше міжнародна організація карає велику державу за агресію проти суверенної держави. На цей прецедент посилатимуться в 1990–1991 роках у резолюції 660 Ради Безпеки ООН щодо Іраку.
T02-004