50-річний , з 1923 року голова Банку Фінляндії, — найповажніший економіст країни. Демократ-ліберал без чіткої партійної належності, він стабілізував фінську марку в 1920–1930-х роках, 1931 року в Лондоні домовився про перенесення термінів фінських боргів, а з 1936 року готував військову економіку.
Після радянського вторгнення 30 листопада 1939 року уряд Аймо Каяндера (при владі з 1937 року) одразу втрачає довіру — він недооцінив радянську загрозу й занедбав мобілізацію в 1938–1939 роках. 1 грудня 1939 року Каяндер подає у відставку. Президент мусить в екстреному порядку призначити прем'єр-міністра, який має водночас вести війну й домовлятися про мир.
Вибір падає на Рюті. Переваги: винятковий авторитет в економіці, потрібний для фінансування війни (Фінляндії доведеться найближчими місяцями позичити 800 мільйонів марок у США), політична нейтральність (прийнятний і для соціал-демократів Вяйне Таннера, і для аграріїв Калліо), міжнародний досвід (Рюті говорить англійською, французькою, німецькою та має зв'язки в Лондоні й Вашингтоні).
Рюті має сформувати міністерську команду для ведення війни.
Рюті формує кабінет національної єдності, що об'єднує соціал-демократів, аграріїв, шведомовних і консерваторів. 2 грудня 1939 року він формує уряд національної єдності: (СДП) стає міністром закордонних справ замість Ельяса Еркко (який пішов у відставку 1 грудня), (аграрій) — міністром оборони, Вільгельм Хагман (шведомовний) — міністром юстиції, Маннергейм — головнокомандувачем. Цей кабінет доводить Зимову війну до кінця, домовляється про Московський мир (12 березня 1940 року), зберігає незалежність Фінляндії. 27 листопада 1940 року Калліо йде у відставку через стан здоров'я; 19 грудня Рюті обирають президентом Республіки Фінляндія (таємним голосуванням колегії виборників, уже в 1-му турі, 288 голосами з 300). Потім він очолює державу під час війни-продовження 1941–1944 років. Подає у відставку в серпні 1944 року, щоб дати Маннергейму змогу підписати перемир'я з СРСР. Після війни його судить спеціальний фінський трибунал, під тиском Союзницької контрольної комісії, на процесі відповідальних за війну (1945–1946), і засуджує до 10 років в'язниці. Звільнений 1949 року, помилуваний, помирає в жовтні 1956 року. Історично реабілітований із 1970-х років.
T02-020