Після Дюнкерка Черчилль зажадав створити ударні війська, здатні завдавати ударів по узбережжю окупованої Європи: . На початку 1941 року ці новоутворені підрозділи ще не провели жодної великої операції й прагнуть довести свою спроможність. Ціль обирають на Крайній Півночі: Лофотенські острови біля берегів окупованої Норвегії, де заводи переробляють риб'ячий жир на гліцерин, потрібний німецькій воєнній промисловості.
Операція «Клеймор» об'єднує трохи більше 500 бійців і вільних норвежців, яких перевозить Королівський флот. Офіційна мета — зруйнувати об'єкти, потопити кораблі й узяти полонених. Архіпелаг обороняють слабко, але ніхто заздалегідь не знає, що приховує флотилія німецьких суден на якорі.
Командування має визначити масштаб рейду: обмежитися передбаченим економічним руйнуванням і швидко відійти, перш ніж німці відреагують; піти на сміливіший крок, захопивши будь-яке виявлене чутливе обладнання; або продовжити окупацію островів із ризиком повітряної контратаки.
Сили рейду користаються нагодою: 4 березня 1941 року, руйнуючи заводи, як і планувалося, вони захоплюють чутливе обладнання, виявлене в порту. Серед суден на якорі є озброєний траулер із шифрувальним обладнанням — Krebs: загін захоплює там ротори «Енігми» та документи, які допоможуть Блетчлі-парку зламати німецький морський шифр. Крім того, сили топлять десяток суден (близько 18 000 тонн), беруть у полон понад 200 німців і забирають із собою норвезьких добровольців — майже без втрат — і того ж дня знову сідають на кораблі. Перший великий рейд — повний успіх: він підтверджує концепцію й живить пропаганду. Він відкриває серію операцій (Вогсей, Сен-Назер, Дьєп) і сприяє тому, що в Норвегії залишаються німецькі сили, які Гітлер, одержимий ідеєю висадки, не припинятиме посилювати.
T07-002