У консульстві Японії в Гонолулу від 27 березня 1941 року працює молодий «віце-консул» . Це прикриття: насправді це , молодший лейтенант флоту запасу, вихованець Військово-морської академії, якого хвороба шлунка відсторонила від кар'єри офіцера ще до вербування військово-морською розвідкою. Його завдання точне: спостерігати за пересуваннями американського Тихоокеанського флоту, що стоїть на якорі в Перл-Гарборі, і доповідати про них до Токіо.
Місяцями, без агентурної мережі й складного обладнання, він спирається на пряме спостереження. Він об'їздить Оаху, орендує невеликі літаки, відвідує японський ресторан над базою, щоб рахувати кораблі. Генеральному консулові Нагао Кіті він передає надзвичайно точні звіти про розташування лінкорів, що дозволяють штабові адмірала Ісороку Ямамото уточнити планування нападу. Головне: сам Йосікава не знає, що напад вирішено, і тим паче його дати.
6 грудня 1941 року, напередодні нападу, він організовує передачу свого останнього звіту про флот на якірній стоянці. Для агента під дипломатичним прикриттям у мить, коли ось-ось вибухне війна, питання постає руба: залишитися на посту, ризикуючи арештом, втекти з острова чи обрати смерть замість полону?
Йосікава залишився на посту. 6 грудня 1941 року він передав останній звіт про флот; після нападу 7 грудня знищив свої документи й того ж дня був заарештований ФБР, хоча дипломатичне прикриття захистило його від переслідування. Інтернований як громадянин ворожої держави, він не просидів у неволі до кінця війни, а в серпні 1942 року був репатрійований до Японії в рамках обміну дипломатами на борту шведського пасажирського лайнера «Грипсгольм». Він пережив війну, жив у відносній безвісності й помер у Японії 20 лютого 1993 року. Його терпляча розвідувальна праця дала імператорському флоту точні дані, що зробили можливим раптовий напад на Перл-Гарбор.
T10-006