35-річний капітан 2-го рангу командує підводним човном і керує підводними операціями — штурмового підрозділу італійського флоту. 19 грудня 1941 року його водолази на керованих торпедах, «маїалі», проникли на рейд Александрії й прикріпили свої заряди під 2 британськими лінкорами. Вибухи посадили на дно і , одразу вивівши з ладу основу сил британського Королівського флоту у східному Середземномор'ї.
Ця вилазка коштувала всіх 6 плавців, які потрапили в полон, але довела, що жменька людей може зрівнятися з ескадрою. У Ла-Спеції штаб квапить Боргезе перетворити подвиг на тривалу кампанію. Труднощі відомі: кожен вихід до охоронюваного порту зношує рідкісний підводний човен, сітки, прожектори й патрулі густішають, а підготовлені екіпажі можна перелічити по пальцях.
Боргезе зважує подальші кроки. Він може перенести зусилля на Гібралтар, потай розмістивши штурмову базу якомога ближче до Скелі; повторити удар по Александрії попри нині максимальну пильність довкола британської якірної стоянки; або кинути своїх бойових плавців проти союзних торговельних конвоїв у відкритому морі — цілей розпорошеніших, зате гірше охоронюваних.
переносить головні зусилля на Гібралтар. З липня 1942 року вона облаштовує таємну базу на борту італійського танкера Olterra, інтернованого в Альхесірасі, прорізавши нижче ватерлінії люк, крізь який водолази й керовані торпеди виходять непомітно. З грудня 1942 до серпня 1943 року рейди з борту Olterra та атаки плавців потоплюють або пошкоджують близько десятка союзних суден загальною місткістю понад 50 000 тонн в одному з найкраще охоронюваних районів війни. Підрозділ утверджується як одна з найефективніших підводних штурмових сил війни; його операції припиняються лише з укладенням італійського перемир'я 8 вересня 1943 року. Сам Боргезе продовжує боротьбу на боці німців, приєднавшись до Італійської соціальної республіки.
T10-110