Підпільний радист Мілоргу, військової організації норвезького Руху опору, вже кілька місяців живе в ритмі своїх передач до Лондона. З кімнати чи горища в Бергені він вручну шифрує відомості, зібрані його мережею, а потім у погоджені години вистукує їх ключем до станцій британського — управління спеціальних операцій, яке озброює й навчає рух опору.
Відомості, які він передає, цінні: пересування кораблів Крігсмаріне вздовж фіордів, розташування берегових батарей, дані про виявлені німецькі частини. Але кожен вихід в ефір — ризик. Німецькі пеленгаторні фургони об'їжджають місто й вулиця за вулицею засікають підпільні сигнали, а за підтримки державної поліції Відкуна Квіслінга та його партії «» (Nasjonal Samling) невпинно вистежує передавачі. Кілька товаришів уже зникли.
Дані останніх днів не залишають жодних сумнівів: пеленгатори підбираються до його кварталу. Рішення треба ухвалити без зволікань. Він може й далі виходити в ефір до Лондона попри неминуче виявлення, щоб розвідувальні відомості не застаріли; негайно припинити будь-які передачі й залягти на дно, захищаючи решту мережі; або розібрати рацію й перенести її в гірський сховок, попри ризик арешту дорогою з передавачем у руках.
В окупованій Норвегії багато радистів вирішували виходити в ефір, доки зв'язок тримався, вважаючи розвідувальні відомості надто цінними, щоб мовчати. Війна в ефірі була запеклою: німецькі служби пеленгації за підтримки та поліції Квіслінга виявили й розгромили чимало станцій. Десятки радистів Мілоргу та були схоплені й зазнали тортур, щоб видати шифри та спільників, а потім їх ув'язнили або розстріляли. Передані відомості все ж лишалися надзвичайно важливими — особливо військово-морські звіти про пересування Крігсмаріне у фіордах, на які спиралися удари союзників по таких цілях, як «Тірпіц». Коли в якомусь районі ставало надто небезпечно, радистів і розшукуваних агентів евакуювали морем на Шетландські острови на рибальських човнах «Шетландського автобуса» — маршрутом, яким також доставляли на узбережжя зброю та нові рації.
T10-106