На початку 1941 року з Гібралтару під командуванням віце-адмірала Джеймса Сомервілла — один із небагатьох інструментів, якими британці можуть завдати удару по Італії в західному Середземномор'ї. Після рейду на Таранто та краху італійців у Лівії Лондон прагне примножити удари по моральному духу й престижу Муссоліні, водночас показавши, що Королівський флот здатен бити аж у прибережних італійських водах.
Обрана мета — Генуя, великий промисловий порт на півночі, та її околиці (Ла-Спеція, Ліворно). В операції «Грог» беруть участь лінкор «Малайя», лінійний крейсер «Ріноун» і авіаносець «Арк Роял». Але задум ризикований: італійський лінійний флот, хоч і зазнав удару під Таранто, залишається потужним і може перехопити Сомервілла далеко від його баз; погана погода й берегова оборона ускладнюють підхід.
Сомервілл має вирішити, чи здійснювати цей зухвалий рейд у ворожих водах: без вагань бомбардувати Геную заради політичного й матеріального ефекту, попри ризик бути відрізаним від Гібралтару; відмовитися через брак гарантій; чи обмежитися демонстрацією у відкритому морі, не наражаючись на небезпеку в Генуезькій затоці.
Сомервілл здійснює рейд на Геную, попри ризик перехоплення. Уранці 9 лютого 1941 року бомбардує Геную — кілька сотень важких снарядів по порту й місту, потоплені кораблі в басейні, — тоді як літаки «Арк Роял» атакують Ла-Спецію й мінують Ліворно. Італійський флот, погано поінформований, не здатен перехопити Сомервілла, який повертається до Гібралтару без пошкоджень. Рейд завдає обмежених матеріальних збитків, але має великий психологічний ефект: він принижує Муссоліні, і без того пригніченого невдачами в Африці та Греції, і показує безсилля Реджа Марини захистити власні береги. «Грог» ілюструє британську стратегію зими 1941 року: бити Італію всюди, де вона вразлива, щоб утримувати її в обороні в очікуванні важчого випробування, яке настає зі вступом у гру німців.
T06-017