Важкий крейсер «Адмірал Гіппер» під командуванням капітана цур зее Вільгельма Майзеля діє наодинці в Атлантиці у лютому 1941 року в межах німецького наступу на британські шляхи постачання. Після важкого рейсу й постійних поломок машин корабель шукає здобич на захід від Бреста, своєї нинішньої бази.
11 лютого «Гіппер» уже потопив поодиноке судно, що відстало від конвою HG-53. Рано-вранці 12 лютого його спостерігачі помічають значно спокусливішу ціль: конвой SLS-64, 19 важко навантажених вантажних суден, які йдуть із Сьєрра-Леоне до Великої Британії. Вирішальна деталь: конвой іде без жодного бойового ескорту — торгові судна йдуть групою, але беззбройні.
Проте Майзель усвідомлює ризики. Машини крейсера підводять, а пальне, яке він спалює, треба берегти; залишитися в районі, щоб методично знищити конвой, означає дедалі частіше виходити в ефір і ризикувати появою пошукової групи Королівського флоту, що патрулює регіон. Кинутися на здобич, яка сама йде в руки, чи швидко відірватися, щоб зберегти самотній і крихкий корабель далеко від будь-якої бази?
Майзель атакував на повну силу й спробував потопити якомога більше вантажних суден: о 06:15 12 лютого 1941 року «Гіппер» відкрив вогонь і випустив торпеди по беззбройному конвою, який у паніці розсіявся. За одну стрімку атаку крейсер потопив 7 торгових суден — понад 30 000 тонн, — одну з найшвидших розправ над конвоєм у битві за Атлантику. Екіпаж, окрилений успіхом, навіть перебільшив свій здобуток, заявивши про 13 суден. Але епізод лишився без продовження: знесилений поломками машин і майже без пального, «Гіппер» 15 лютого повернувся до Бреста й більше не здійснював такого виходу. Ця історія показала вразливість неескортованих конвоїв типу SL і прискорила рішення британців забезпечити безпосередній ескорт на всіх атлантичних маршрутах.
T06-039