⚠ Попередження

Чутливий вміст

Цей сценарій стосується страт або масових убивств військовополонених.

Ви можете читати далі або перейти до наступного сценарію.

WWII Decisions Online · Луб'янка — доля 22 000 польських в'язнів
Фільтр за темою: 19
Фільтр за місцем 1031
Фільтр за місцем:
Переглянути повний список
5 березня 1940 року
Луб'янка, Москва
Лаврентій Берія, народний комісар внутрішніх справ, керівник НКВС (радянський)

Луб'янка — доля 22 000 польських в'язнів

41-річний з 1938 року очолює НКВС — радянську політичну поліцію. Грузин, як і Сталін, методичний організатор терору, він успадкував проблему, породжену поділом Польщі з Німеччиною: у таборах НКВС скупчено десятки тисяч польських в'язнів.

Від радянського вторгнення у вересні 1939 року в таборах у Козельську, Старобільську та Осташкові утримують кадрових і запасних офіцерів, поліціянтів, прикордонників, суддів, лікарів, викладачів, священників — кістяк польських еліт. Загалом близько 22 000 чоловіків. Їх не включають в обміни полоненими, і більшість відмовляється зректися Польщі, тож для Москви вони й надалі залишаються затятими «контрреволюціонерами».

Ці люди — це витрати, ризик повстання й ядро майбутньої ворожої польської армії. У межах сталінської доктрини, яка розглядає класову й національну належність як загрозу, що її слід усувати, їхня доля залежить від записки, яку Берія має підготувати для Політбюро.

На його столі на Луб'янці лежить проєкт, що чекає на підпис, перш ніж потрапити до Сталіна.

Москва, 5 березня 1940, ви — Берія: яку долю запропонувати близько 22 000 польських в'язнів?

Європа🇷🇺 SUКлючовіВоєнні злочиниРозвідкаВісь

Дізнатися більше про цю подію

📄 Статті Пошук Google 🖼 Зображення Google Зображення ▶ Відео Google Відео 📍 Мапа Google Maps
Переглянути повний список
T03-082

Повідомити про помилку

Помітили помилку на цій сторінці? Напишіть нам — ми виправимо.

Посилання на сторінку: