39-річний , рейхсфюрер СС, очолює поліційний апарат і всі СС — отже, й машину переслідувань рейху. У травні 1940 року, коли вимальовується перемога на Заході, він пише для Гітлера таємний меморандум про «поводження з чужорідним населенням на Сході».
Завоювання ставлять під німецький контроль понад 5 мільйонів людей, яких вважають євреями, — звичайну й здебільшого незаможну меншину, яку нацистська ідеологія проголосила абсолютним ворогом. У самому режимі кілька «шкіл» сперечаються про те, що вони називають «єврейським питанням»: вигнання за межі Європи, використання як робочої сили або ув'язнення в гетто аж до вимирання. Рішення про систематичне винищення ще не ухвалено, і жодного письмового наказу на цей рахунок не існує.
Гіммлер має письмово визначити напрям. Ходять проєкти «територіального розв'язання»: депортувати євреїв до віддаленої колонії. Неминуче падіння Франції відкрило б доступ до Мадагаскару, французької колонії, а сподівана капітуляція Великої Британії гарантувала б морський шлях.
Викласти цю лінію на папері означає обрати між методами переслідування й дати офіційний напрям усім СС.
Гіммлер відкидає «фізичне винищення» як «негерманське» й обстоює масову еміграцію до колонії в Африці. У меморандумі від 25 травня 1940 року «Деякі міркування щодо поводження з чужорідним населенням на Сході» він відкидає «більшовицький метод фізичного винищення народу» як «негерманський і неможливий» і сподівається, що «поняття єврея буде цілком стерте можливістю великої еміграції всіх євреїв до Африки чи в одну з колоній». За нотаткою Гіммлера від 28 травня, Гітлер прочитав текст і визнав його «дуже добрим і слушним». Міністерство закордонних справ тоді розробляє План Мадагаскар: депортувати євреїв на острів під поліційною охороною. Проєкт геноцидного масштабу — острів не міг би прогодувати таке населення — стає нездійсненним уже наприкінці 1940 року через відмову Великої Британії капітулювати й нестачу кораблів. Полишене, «територіальне розв'язання» поступиться 1941 року місцем промисловому масовому вбивству.
T03-087