Після Кришталевої ночі в листопаді 1938 року британські благодійні організації домоглися від уряду дозволу приймати єврейських дітей-біженців із Рейху — без батьків і під фінансову поруку. Це Кіндертранспорт: від грудня 1938 до літа 1939 року ешелони вивозять до Великої Британії тисячі дітей із Німеччини, Австрії та Чехословаччини.
Для єврейських родин, затиснутих між переслідуваннями та візовим муром, ці ешелони відчиняють вузькі, але страшні двері. Батьки здебільшого не можуть їхати слідом: від'їжджають лише діти.
Ви — батьки-євреї з Берліна. Чи довірити дитину ешелону до чужої країни, до незнайомих людей, у надії врятувати її, погодившись на розлуку, про яку ніхто не знає, чи буде вона тимчасовою? Чи зберегти родину разом за будь-яку ціну, ставлячи на спільну еміграцію, що ще можлива? Чи зволікати, поки зберете документи, щоб виїхати всім разом, ризикуючи, що двері зачиняться? Кожен день звужує поле можливого.
Історично Кіндертранспорти врятували близько 10 000 дітей, перш ніж війна перервала ешелони у вересні 1939 року — стільки ж родин зробили болісний вибір довірити дитину ешелону. Багато з цих дітей так ніколи й не побачили батьків, які залишилися в пастці, а чимало з них були вбиті під час Голокосту. Кіндертранспорти — одні з небагатьох масштабних рятувальних операцій передвоєнного часу; вони охопили лише частку дітей, яким загрожувала небезпека, бо бракувало країн, готових відчинити свої кордони для дорослих. Порятунок дітей залишився винятком, а не правилом. Після війни багато з цих дітей, уже дорослих, свідчили про цей засадничий розрив і втрату рідних.
T00-018