Влітку 1940 року Гітлер на вершині слави: за 6 тижнів він розгромив Францію, витіснив британців із континенту й підкорив Західну Європу, тоді як у 1914–1918 роках Німеччина 4 роки виснажувала себе. Повернувшись під овації до Берліна, він користується величезним престижем серед німецького народу й безроздільною владою над генералами.
На вершині могутності Гітлер має обрати, що далі. Він може шукати угоди з Великою Британією, запропонувавши їй мир, який закріпив би німецьке панування на континенті. Може силою вирішити справу проти Англії вторгненням чи блокадою. Або може повернутися на Схід, до своєї давньої ідеологічної мети: розгрому СРСР і завоювання «життєвого простору».
Сп'яніння перемогою й відсутність внутрішньої опозиції розв'язують йому руки. Цей вибір, зроблений в апогеї 1940 року, визначить траєкторію всієї війни — а зрештою й долю Рейху.
Гітлер спершу шукає мирної угоди з Великою Британією, потім намагається силою вирішити справу проти Англії, а тоді повертається на Схід: 19 липня 1940 року в Рейхстагу він звертається до Лондона із «закликом до розуму» (водночас підвищуючи 12 генералів до звання генерал-фельдмаршала) — відкидає його 22 липня. Тоді Гітлер наказує готувати вторгнення («Морський лев») і битву за Британію, яка зазнає невдачі через брак панування в повітрі. Уже восени 1940 року, переконаний, що не може підкорити Англію безпосередньо, і вірний своїй ідеологічній одержимості, він спрямовує плани на Схід: це буде операція «Барбаросса» проти СРСР у червні 1941 року. Апогей літа 1940 року вже містить зародок надмірного перенапруження сил, що погубить Рейх. Перемога на Заході — це вершина й початок кінця.
T04-138