Щойно починається вторгнення, союзний план («план Дайль», або маневр Дайль — Бреда) вводиться в дію: найкращі французькі армії та Британський експедиційний корпус висуваються до Бельгії, щоб утримувати лінію оборони попереду французького кордону. Запасна позиція бельгійців — лінія КВ (Конінгсгоікт — Вавр), що перекриває центральний прохід.
Вибір лінії опору визначає все розташування військ. Що далі просунутися на схід (до каналу Альберта й Мааса), то більше бельгійської території вдасться прикрити, але то більший ризик, бо війська відриваються від власних баз. Що далі відійти на захід, то коротший фронт, але то більше території доведеться віддати.
Командування має визначити, де зосередити головні зусилля. Утримувати лінію КВ — Дайль як головну позицію, кинувши туди основні сили. Висунутися ще далі до каналу Альберта, щоб обороняти далі на схід. Або залишитися позаду на Шельді, ближче до Франції, пожертвувавши серцем Бельгії. Але головне в тому, що цей рух уперед, до Бельгії, — саме те, що план Манштейна прагне спровокувати, щоб вдарити в іншому місці — в Арденнах.
Союзне командування вирішує утримувати лінію КВ — Дайль: відповідно до плану Гамелена «Дайль» найкращі франко-британські армії поспіхом висуваються до цієї лінії, а навіть доходить до Голландії (варіант Бреда). Саме в цьому пастка плану Манштейна: поки союзна еліта втягується в бої на півночі, маса німецьких танків проривається далеко на півдні, через слабко захищені Арденни. Просування до Бельгії, логічне з військового погляду, якщо зважати на відомі плани, ставить найкращі союзні сили в мішок. «План Дайль» стане ілюстрацією того, як супротивник обернув проти союзників їхню ж стратегію.
T03-096