Восени 1940 року Муссоліні кинув Італію у вторгнення до Греції, яке вважав легким. Катастрофа настала негайно: греки перейшли в контрнаступ і відкинули італійські дивізії далеко вглиб Албанії. Через 6 місяців дуче досі переживає це приниження й прагне гучного реваншу — доки Гітлер не взявся сам «розв'язувати» за нього балканську проблему.
2 березня 1941 року він перебирається до Тирани, щоб особисто керувати великим весняним наступом — операцією «Прімавера». Італійське радіо оголошує, що він сам очолить атаку. 9 березня 11 дивізій кидаються на грецькі позиції, укріплені в гірській місцевості, за підтримки артилерії, авіації та бронетанкової дивізії «Чентауро».
Але греки тримаються. Лобові штурми день за днем розбиваються об гребені на кшталт висоти 731, яка попри страхітливі втрати майже не переходить з рук у руки. 14 березня начальник штабу генерал приходить сказати дуче те, про що вже волає сама місцевість: наступ провалився.
Муссоліні, який перебуває на місці, має вирішити долю своєї операції.
Муссоліні продовжує штурми попри очевидний провал: він упирається. Відмовляючись визнати поразку від греків, він наказує відновити атаки, що йдуть одна за одною щодня до 24 березня без найменшого здобутку. Підсумок гнітючий: понад 11 800 убитих і поранених італійців проти приблизно 1 200 убитих з грецького боку. Зрештою сам дуче визнає, що результат наступу «нульовий». Приниження повне: Італія виявляється нездатною перемогти Грецію власними силами. Відтепер питання вирішуватиме Німеччина — операція «Маріта», розпочата 6 квітня, за кілька тижнів розтрощить Грецію й остаточно зведе італійську армію до ролі підлеглого партнера на Балканах.
T07-032