У 1940 році Італія захопила Британське Сомалі й загрожувала Судану та Кенії зі своєї величезної колонії — Італійської Східної Африки (Ефіопія, Еритрея, Сомалі), де віцекороль, герцог Аостський, командує сотнями тисяч вояків. Проте від самого вступу Італії у війну вони відрізані від будь-якого постачання, і їхні запаси пального й боєприпасів невпинно вичерпуються.
Генерал командує з Хартума скромними, але загартованими силами, зокрема 4-ю та 5-ю індійськими дивізіями. Поставлене Вейвеллом завдання подвійне: убезпечити Судан і знову відкрити морські шляхи Червоного моря, життєво важливі для постачання Єгипту. Італійці, усвідомлюючи свою ізольованість, почали відходити з висунутих позицій.
У середині січня 1941 року Платт націлюється на Кассалу, прикордонне місто, яке італійці захопили 1940 року. Місцевість і клімат суворі, його засоби обмежені. Йому треба вирішити, якого масштабу мають бути його дії: енергійний наступ, щоб потіснити ворога, який відходить; обережне просування, щоб зберегти свої скромні сили; чи просте убезпечення Судану не заходячи в Еритрею.
Платт атакує енергійно, щоб скористатися італійським відходом аж до Еритреї. Італійці залишають Кассалу в ніч з 18 на 19 січня 1941 року, і індійські дивізії Платта наступають їм на п'яти й перетинають кордон Еритреї, беруть Агордат, а тоді впираються в грізну гірську позицію Керен. Разом із наступом із Кенії на півдні (генерал Каннінгем) і підтримуваним британцями повстанням в Ефіопії просування Платта започатковує відвоювання Італійської Східної Африки. Але Керен виявиться значно міцнішим засувом. Логістична ізоляція герцога Аостського, давно передбачена британським штабом, виявляється вирішальною: позбавлені постачання, італійські сили у Східній Африці приречені на повільне задушення, хоч би якою була їхня початкова чисельна перевага.
T06-010