Сполучені Штати майже не виробляють натурального каучуку: вони майже цілком залежать від Малайї та Нідерландської Ост-Індії. Практично вся ця сировина проходить азійськими морськими шляхами, які війна на Тихому океані може перерізати в одну мить.
Від створення Rubber Reserve Company 1940 року RFC накопичує натуральний каучук, який купує у виробників. Але нафтові та хімічні промисловці тиснуть на уряд, щоб він профінансував і заводи синтетичного каучуку, що перебувають майже в експериментальній стадії й вважаються дуже дорогими.
Державні кредити обмежені, і кожен долар, вкладений у непевні заводи, — це на долар менше для створення резервів, доступних негайно. має вибирати між безпекою фізичного запасу та промисловою ставкою на синтетику.
і RFC віддали перевагу масовому накопиченню натурального каучуку й загальмували синтетичну програму, яку вважали марнуванням державних коштів, поки Далекий Схід лишався відкритим. Субсидовану синтетичну програму навіть скасували в лютому 1941 року. Коли на початку 1942 року Японія завоювала Малайю, Сінгапур і Нідерландську Ост-Індію, Сполучені Штати втратили доступ приблизно до 90 % свого каучуку. Створений запас покривав лише від року до 18 місяців споживання, що спричинило велику кризу каучуку й екстрену синтетичну програму, яка набрала сили лише 1943–1944 років.
T06-042