Після евакуації з Ондалснеса й Намсуса британська громадська думка приголомшена. 7 травня 1940 року в Палаті громад скликають «Норвезькі дебати» (Norway Debate): розгляд того, як уряд Чемберлена вів норвезьку кампанію.
7 травня обстоює свою політику. Прийом ворожий, але стриманий. Удар надходить із консервативних лав — від його власної партії. , консерватор і колишній міністр колоній, виголошує нищівну промову. Наприкінці він цитує слова Кромвеля, звернені до Довгого парламенту 1653 року: «Ви засиділися тут надто довго, аби робити щось добре. Забирайтеся, кажу я, і дайте нам покінчити з вами. Во ім'я Господа, ідіть геть!» Враження в залі величезне.
8 травня — другий день. Промова Девіда Ллойд Джорджа, колишнього прем'єр-міністра (1916–1922), який закликає Чемберлена «пожертвувати собою». Увечері відбувається голосування щодо перерви в засіданнях палати (процедура, рівнозначна вотуму довіри). Результат: 281 голос за уряд, 200 — проти, тобто формально більшість є. Але 41 консервативний депутат проголосував проти Чемберлена, а 80 утрималися в лавах більшості. Більшість Чемберлена скорочується з 213 до 81. Це серйозна політична криза.
Як Чемберлену відповісти на відхід консерваторів?
Спершу Чемберлен намагається втриматися, формуючи коаліційний кабінет (вранці 9 травня). Він пропонує коаліцію лейбористам Клемента Еттлі. Еттлі відмовляється: «Тільки не під керівництвом Чемберлена». Ця відповідь змушує Чемберлена піти у відставку. Вранці 10 травня 1940 року — у день початку плану «Гельб» — Чемберлен подає у відставку. Король проводить консультації. Вибір стоїть між лордом Галіфаксом — першим кандидатом короля (поміркованим, прийнятний для лейбористів) — і Вінстоном Черчиллем, непопулярним у Консервативній партії, але підтримуваним «непримиренними». Галіфакс сам відмовляється від призначення під час історичної зустрічі 9 травня між Чемберленом, Галіфаксом і Черчиллем: він доводить, що прем'єр-міністр, який засідає в палаті лордів, у воєнний час неспроможний виконувати свої обов'язки. Черчилль стає прем'єр-міністром 10 травня 1940 року о 18:00. Він формує воєнний кабінет із 5 осіб: Черчилль, Чемберлен, Галіфакс, Еттлі (лейборист) і (лейборист). Перша промова в Палаті громад — 13 травня 1940 року: «Мені нема чого запропонувати, окрім крові, праці, сліз і поту». Чемберлен помирає через 6 місяців. Перехід від Чемберлена до Черчилля, спричинений «Норвезькими дебатами», — один із найважливіших політичних поворотів XX століття.
T03-016