Підполковник на прізвисько «Тар» очолює в МІ-5 молодий відділ, відповідальний за подвійних агентів. Саме він, під егідою майбутнього Комітету двадцяти (Twenty Committee, «Дабл-Крос»), вирішує, яку інформацію перевербований шпигун може передавати своїм німецьким кураторам.
Його перший випадок — і найделікатніший: , кодове ім'я Сноу, валлієць, завербований Абвером ще до війни. Ще у вересні 1939 року МІ-5 повернула йому радіопередавач, наданий Німеччиною, і відтоді контролює його повідомлення. Сноу — опора мережі, що зароджується, від якої залежить уся довіра до системи.
Восени 1940 року на кону життєво важливе. Зберегти довіру до подвійного агента означає делікатно вирішувати, що йому дозволено передавати. А Сноу знає чутливі секрети — зокрема про існування та розташування радіолокаційних станцій «Чейн-Гоум», які виявляють бомбардувальники. Видати забагато — означає озброїти Люфтваффе; замало — ризикувати скомпрометувати агента в очах Гамбурга. У розпал битви за Британію й тривоги через вторгнення Робертсон зважує кожне слово, яке Сноу передасть до Німеччини.
Робертсон обирає суміш перевірюваної правди та ретельно дозованої дезінформації: він залишає Сноу в роботі й годує Абвер розрахованим коктейлем із точних фактів і приманок. Довіра до подвійного агента оплачується правдою: щоб ворог проковтнув дезінформацію, йому треба видати достатньо точних фактів. МІ-5 навіть дозволяє Сноу інформувати німців про реальні об'єкти — зокрема радіолокаційні станції «Чейн-Гоум» — щоб підтримувати його репутацію надійного джерела, водночас використовуючи його для поширення хибних відомостей, зокрема про британську оборону й наміри. Ця логіка «платити правдою, щоб продавати брехню» стане доктриною системи «Дабл-Крос», яка згодом контролюватиме майже всю німецьку шпигунську мережу у Великій Британії. Сноу, нестабільного й сумнівного агента, зрештою «спалять» і виведуть з гри на початку 1941 року; але метод, вироблений на його прикладі, сягне вершини у великих дезінформаційних операціях 1943–1944 років. , який очолить комітет, після війни стверджуватиме, що МІ-5 «керувала й контролювала» весь апарат німецького шпигунства у Великій Британії.
T05-047