Наприкінці червня 1940 року британське Адміралтейство живе в тривозі за долю французького флоту. Після підписання перемир'я Лондон боїться, що потужні французькі кораблі, зокрема сучасні кораблі типу «Дюнкерк», зрештою послужать Німеччині чи Італії й змінять морське співвідношення сил на Середземному морі. Кораблі типу «Дюнкерк» належать до найшвидших у світі, і думка про їхнє захоплення ворогом не дає спокою британському командуванню.
Увечері 28 червня у записці військово-морської розвідки повідомляється, що лінкор «Страсбур», який стоїть на якорі в Мерс-ель-Кебірі, нібито вийшов у море, щоб іти до Тулона — або, що гірше, до порту, контрольованого країнами Осі. Цю інформацію неможливо негайно перевірити. Чутка доходить до Черчилля, якому належить вирішити долю французького флоту в найближчі дні. Водночас Королівський флот зосереджує в Гібралтарі З'єднання H і розробляє операцію «Катапульта», призначену для нейтралізації французького флоту одразу в кількох портах.
Це класична дилема розвідки під час кризи: діяти на неперевіреній інформації, ризикуючи тяжкою помилкою, чи витратити час на підтвердження, ризикуючи прогавити загрозу. Рекомендація офіцерів вплине на рішення, атакувати Мерс-ель-Кебір чи ні.
Адміралтейство рекомендувало спершу перевірити дані авіаційною розвідкою. Авіарозвідка, проведена з Гібралтара 29 червня, підтвердила, що «Страсбур» досі стоїть у Мерс-ель-Кебірі. Чутка виявилася безпідставною, але прискорила політичне рішення: 1 липня операція «Катапульта» перейшла в оперативну фазу. Цей епізод показує роль непевної інформації в низці подій, що привели до драми в Мерс-ель-Кебірі: британців змусив ударити по вчорашньому союзникові не так доведений факт, як побоювання, що французький флот перейде на інший бік. Розвідка тут виправила хибну тривогу, однак не розвіяла недовіри.
T04-043