Наприкінці вересня 1939 року Варшава оточена, її громить Вермахт. Уряд і верховне командування залишили столицю ще 5 вересня, відійшовши на південний схід; 17-го вони перетинають румунський кордон. У місті, яке обороняє генерал Юліуш Руммель, те, що лишилося від Oddział II — Другого відділу генерального штабу, — намагається сховати свої досьє й особовий склад від неминучого захоплення Абвером, що полює на польські архіви.
Один з офіцерів служби знає, що місто втрачене: капітуляція Варшави — лише питання днів. Шляхи на південь, у бік Румунії чи Угорщини, ще якийсь час прохідні, але можуть закритися будь-якої миті, а з кожним днем перейти кордон дедалі важче.
Перед ним 3 лінії поведінки: податися до Румунії чи Угорщини, щоб спробувати відновити службу за кордоном, лишитися в місті підпільно, щоб створити там мережу, або припинити боротьбу й здатися. Від кожної залежить доля досьє, людей і здатності польської розвідки пережити поразку.
Справжньою настановою була евакуація: через «румунський плацдарм», облаштований, щоб кадри армії й адміністрації могли дістатися півдня, а далі Франції, більшість кадрів Oddział II і Шифрувального бюро потрапила до Румунії й Угорщини, а потім до Франції, де польська розвідка відновила діяльність (зокрема роботу над «Енігмою» на командному пункті «Бруно» поблизу Парижа); польська влада мала намір продовжувати боротьбу в еміграції. Відхід не обійшовся без втрат: погано знищені архіви дозволили Абверу заарештувати понад сотню агентів та інформаторів, що залишилися на місці, багатьох із яких розстріляли. Отже, відновлення служби в еміграції явно переважило імпровізоване підпільне перебування в обложеній столиці.
T01-119