25 вересня 1939 року Люфтваффе здійснює над обложеною Варшавою наймасованіший на той час повітряний наліт війни: скинуто понад 500 тонн бомб. Місто капітулює 28 вересня. Університетські будівлі зазнають уражень, Університетська бібліотека частково горить — понад 130 000 томів буде пошкоджено вогнем упродовж війни.
, відомий археолог, обіймає посаду ректора з 1936 року. Він знає, що німецький окупант планує закрити всю польську вищу освіту й германізувати чи пограбувати колекції. Професори й студенти чекають від нього напрямку дій.
Ректор має вибрати: спробувати матеріально врятувати будівлі й колекції, домовляючись з окупантом, змиритися з повним закриттям або потай готувати виживання університету.
Німці закрили всю польську вищу освіту: кампус перетворили на казарму, обладнання й лабораторії вивезли до рейху, а колекції Університетської бібліотеки вже 1940 року влили до Staatsbibliothek Warschau (Державної бібліотеки Варшави), пограбували, а потім евакуювали до Німеччини (до СРСР нічого не потрапило). Справжньою відповіддю університетської спільноти стало підпільне навчання: «Підпільний Варшавський університет» проводив таємні заняття (tajne komplety) для тисяч студентів, ризикуючи життям. Антоневич брав участь у підпільному сенаті університету. Сотні польських науковців заарештували, депортували чи вбили за часів окупації.
T01-120