Капітан 1-го рангу від грудня 1940 року командує Тимчасовим з'єднанням — невеликою французькою ескадрою, зібраною в Камрані для франко-тайської війни: старим крейсером і 4 авізо. Адмірал 13 січня 1941 року доручив йому вдарити по тайському флоту, і він вирішив атакувати на світанку якірну стоянку , а не віддаленішу й погано відому базу .
17 січня несподіванка спрацювала. Обидва тайські міноносці, що стояли там, пішли на дно. Корабель берегової оборони , озброєний 4 гарматами калібру 203 мм, відповів вогнем, але був тяжко уражений: близько 07:50 він горить, сильно крениться й зникає за островом, на мілководді, куди французькі кораблі не наважуються заходити.
Беранже б'ється без повітряного прикриття: обидва гідролітаки катапультувати не вдалося. А тайська авіація, на яку чекають щохвилини, може вдарити по ізольованій ескадрі, далекій від своїх баз. Накази стосуються й портів тайського узбережжя — від Районга до камбоджійського кордону.
Беранже має вирішити, як далеко розвивати успіх: зайти на мілководдя, щоб добити й зробити перемогу повною; припинити бій і повернути ескадру неушкодженою до Сайгона до початку авіанальотів; чи продовжити рейд до портів тайського узбережжя, як передбачали його накази.
Беранже припиняє бій і повертає ескадру неушкодженою до Сайгона: о 08:40 він віддає наказ повертатися, якраз у мить, коли починаються очікувані тайські авіанальоти. Одна бомба влучає в , але не вибухає, а останній наліт близько 09:40 лишається безрезультатним. Підсумок чіткий: міноносці Songkhla і Chonburi потоплено, палаючий сідає на мілину, а потім перекидається на мілководді (згодом його піднімуть і відремонтують), тоді як французи не втрачають жодного корабля й мають 11 загиблих. Проте це тактична перемога без стратегічного значення: Японія негайно нав'язує своє посередництво, перемир'я підписують 31 січня 1941 року на борту японського крейсера , а Токійський договір у травні залишає за Таїландом частину територій Лаосу й Камбоджі.
T06-009