Конвой SC-42 налічує 65 торгових суден і наприкінці серпня 1941 року виходить із Сіднея в Новій Шотландії. Це повільна група — 7 вузлів — з вантажем сталі, пального й сировини, що прямує до Ліверпуля. Ескорт зводиться до 4 канадських кораблів: есмінця HMCS Skeena, яким як старший офіцер командує лейтенант-командер Дж. К. Гіббард, і корветів HMCS Alberni, Kenogami та Orillia. Підкріплення викликано, але воно не може прибути раніше ніж за 24 години.
У ніч з 9 на 10 вересня перші вибухи розривають темряву з правого борту. Торпеди. У радіоефірі тріщать сигнали: уражено 1 судно, потім 2, потім 4. Зграя U-Boot виявила конвой неподалік Гренландії. Гіббард підраховує: 4 ескортні кораблі на периметр у кілька морських миль, темна ніч, можливо, 8 підводних човнів у засідці.
Він може зберегти щільне розташування ескорту навколо торгових суден, чекаючи підкріплення; кинути свої кораблі в агресивне полювання з гідролокаторами, залишивши конвой, щоб атакувати занурені U-Boot; або попросити дозволу розпустити конвой, щоб цілі були менш скупчені.
Гіббард зберігає розташування й шле наполегливі прохання про підкріплення. Канадські корвети Chambly і Moose Jaw приєднуються до нього вже 10 вересня й топлять U-501; 11-го прибувають ще 3 корвети, траулер і британська 2-га ескортна група (2nd Escort Group), 12-го — нові підкріплення. Битва триває 3 ночі. 16 суден потоплено, 276 людей загинуло: це найтяжчі втрати союзників у конвої після SC-7 роком раніше. Підсумок підкреслює кричущу недостатність ескорту з 4 кораблів на 65 торгових суден. Розпуск конвою, як покаже наступного літа PQ-17, виявляється ще смертоноснішим. Епізод SC-42 прискорює вимоги союзників щодо постійних ескортних груп і авіаційного прикриття наддалекого радіуса дії. Вада — у системі, а не в командирі.
T09-074