Відтоді як у квітні 1940 року Норвегію окупувала Німеччина, а міністрами під опікою німецького рейхскомісаріату стали люди з партії Відкуна Квіслінга, Осло живе під дедалі більшим тиском. Нормування душить робітничі родини, а скасування безплатної видачі молока в заводських їдальнях на початку вересня 1941 року стає останньою краплею. За кілька годин десятки тисяч робітників суднобудівних верфей і великих заводів столиці стихійно кидають роботу. Цей рух, який невдовзі назвуть «молочним страйком», швидко виходить за межі суто продовольчої вимоги: він стає виразом гніву проти окупанта та його норвезьких поплічників.
Ви — профспілковий керівник в Осло, у самісінькому осерді цього хвилювання. Рейхскомісар , цивільний володар країни, не терпить жодного протесту: він знає, чого вартує норвезька промисловість для воєнних потреб Німеччини, і хоче дати показовий урок. Насувається воєнний стан, надзвичайні суди готові, а гестапо стежить за ватажками. Ваші товариші, які вагаються між гнівом і страхом за родини, чекають від вас чіткої настанови на вирішальні години, що наближаються.
Кожна година на рахунку, і всі погляди звернені до вас.
Профспілковці вирішили продовжити рух, і репресії були блискавичними. 10 вересня 1941 року Тербовен оголосив в Осло надзвичайний стан: двох профспілкових лідерів, Віґґо Ганстена і Рольфа Вікстрема, заарештували, без належного розгляду засудили й розстріляли того ж дня; вони стали першими норвежцями, яких розстріляли окупанти. Інших ватажків кинули до в'язниці або відправили в табір. Страйк придушили, а профспілки підпорядкували нацистській владі. Але ці розстріли не упокорили країну: вони надовго радикалізували норвезький цивільний опір і зробили з Ганстена та Вікстрема мучеників окупації.
T09-043