Від початку серпня 1941 року порт Одеса перебуває в облозі 4-ї румунської армії, союзниці Німеччини, яка розгорнула наступ на півдні, у тил радянським військам. Одеський оборонний район, утворений із 51-ї дивізії, моряків Чорноморського флоту й робітничого ополчення, тримається вже 2 місяці, завдаючи втрат противникові, але й сам виснажуючись під тиском, що не слабшає.
Північніше Вермахт прорвався в Україні й просувається до Криму — ключа до Чорного моря та бази флоту в Севастополі. Одеса опиняється ізольованою за сотні кілометрів позаду ворожих ліній. На всьому південному фронті бракує людських резервів, загартованих частин мало, а кожна ділянка вимагає підкріплень, які СРСР насилу може надати одночасно.
За Чорне море й далі точиться боротьба, сухопутні шляхи перерізані ворогом, а співвідношення сил навколо міста змінюється щодня. Командування Одеського оборонного району, підпорядковане Ставці, мусить за кілька днів, під вогнем і в таємниці, зважити суперечливі військові, логістичні й політичні міркування. Це рішення визначає долю цілого гарнізону й позначиться на всьому радянському угрупованні на півдні.
Командування вирішило евакуювати гарнізон морем, щоб підсилити Крим. За наказом Ставки з 1 по 16 жовтня 1941 року Чорноморський флот здійснив одну з найвдаліших морських евакуацій війни: від 80 000 до 86 000 солдатів, а також цивільних, техніку й артилерійські знаряддя перевезли до Криму, переважно до Севастополя. Операцію провели в надзвичайній таємниці: румуни, які й далі штурмували місто, помітили відхід надто пізно, а радянські війська відходили з фронту вночі, поетапно, не даючи ворогові скористатися проломом. Одеса, що після загрози Криму вже не мала вирішального оперативного значення, впала 16 жовтня 1941 року. Евакуйовані сили одразу зміцнили оборону Криму й Севастополя, який протримався до липня 1942 року. Одеса, оборона якої 73 дні сковувала румунську армію, стала одним із перших «міст-героїв» Радянського Союзу.
T09-038