Від 1935 року французька армія реалізує програму 20-тонного танка, майбутнього Char G1: сучасної бойової машини з 47-міліметровою гарматою в башті, 40-міліметровою бронею та радіостанцією, задуманої, щоб перевершити наявні машини. Але в грудні 1939 року, коли війну вже оголошено, жодного прототипу не завершено: проєкти перевищують заплановану вагу й загрузають у технічних труднощах.
Інспекція танків має вирішити. Заводи працюють, і кожен місяць на рахунку. Чи зосередити промислові зусилля на вже доведених моделях — «Рено» R35, «Гочкіс» H35, «Сомуа» S35, «B1 bis» — навіть якщо доведеться виставити менш амбітні машини? Чи зробити ставку на середній танк майбутнього, ризикуючи затримати поставки в розпал мобілізації?
За цим вибором вирішується темп французького озброєння напередодні кампанії 1940 року.
У грудні 1939 року Інспекція танків вирішила обмежити воєнне виробництво вже наявними типами, залишивши майбутнє лише для 3 класів (танк супроводу піхоти, бойовий танк і фортечний танк). Char G1, проміжний між цими категоріями, у виробництво не пішов. Франція зосередила промислові потужності на виготовленні випробуваних моделей (R35, H35, S35, B1 bis). Жоден прототип G1 так і не було завершено: програма згасла разом із поразкою в червні 1940 року, залишивши незавершеним один із найдосконаліших проєктів свого часу.
T01-109