Восени 1939 року німецька адміністрація Генерал-губернаторства завдає удару по єврейському життю Кракова. У листопаді й грудні закривають майже всі єврейські школи, а єврейських учителів звільняють. 5 і 6 грудня німці оточують єврейські оселі в Казімежі й брутально конфіскують майно.
Єврейський учитель із Казімежа, який роками навчав дітей кварталу, втрачає таким чином посаду й заробіток. Навчання єврейських дітей відтепер заборонене.
Йому треба вибирати: продовжувати вчити в підпіллі, ризикуючи життям, спробувати втекти до зони радянської окупації на сході або нічого не робити, сподіваючись на кращі часи.
Позбавлені школи вже в грудні 1939 року, єврейські родини й учителі Кракова організували таємне навчання для своїх дітей у приватних помешканнях. Ці підпільні заняття тривали попри створення гетто в Подґужі в березні 1941 року. Репресії були невблаганними: єврейську громаду Кракова, що налічувала до війни близько 60 000–68 000 осіб, 1940 року здебільшого виселили з міста; приблизно 16 000 тих, хто лишився, замкнули в гетто й від 1942 року депортували до Бєлжеця, а гетто ліквідували в березні 1943 року, відправивши тих, хто вижив, до табору Плашув. Дуже мало хто врятувався.
T01-129