24 травня 1940 року німецькі танкові дивізії після стрімкого кидка до Ла-Маншу перебувають приблизно за 20 кілометрів від Дюнкерка — останнього порту, звідки Британський експедиційний корпус і французькі війська можуть сподіватися вирватися. Здобич, здається, вже в межах досяжності.
Проте вище командування вагається. Танки виснажені 2 тижнями наступу, місцевість Фландрії, порізана каналами, мало придатна для танків, а їх треба поберегти для другої фази кампанії — проти основної маси французької армії на півдні. До того ж запевняє, що Люфтваффе здатні самі знищити котел.
Німецьке командування мусить вирішувати. Зупинити танки, щоб зберегти їх, і доручити знищення котла авіації та піхоті. Негайно кинути танки на штурм порту, щоб унеможливити будь-яку евакуацію. Або обрати проміжне рішення — обережно стискати лещата. Це рішення вплине на долю сотень тисяч оточених союзних солдатів.
, підтримавши пропозицію Рундштедта, зупиняє танки й доручає знищення котла авіації та піхоті: знаменитий «наказ про зупинку» (Haltebefehl) від 24 травня на кілька днів зупиняє німецькі танки перед Дюнкерком. Цей перепочинок дозволяє союзникам організувати оборону й розпочати операцію «Динамо»: близько 338 000 осіб (британців і французів) буде евакуйовано до Англії між 26 травня й 4 червня. Люфтваффе, яким заважають негода й RAF, не вдається завадити посадці на кораблі. Наказ про зупинку лишається одним із найдискусійніших рішень війни: він рятує британську армію і, зрештою, здатність Сполученого Королівства продовжувати боротьбу.
T03-147