Влітку 1940 року Німеччина володіє континентом, але Велика Британія відмовляється вести переговори. Гітлер має вирішити, як змусити Лондон припинити боротьбу. Розглядають вторгнення в Англію (операція «Морський лев»), але для цього треба перетнути Ла-Манш під вогнем Королівського флоту, найсильнішого флоту світу, та RAF, що контролює британське небо.
Перешкоди колосальні: без панування на морі й у повітрі флот імпровізованих десантних барж був би беззахисний перед британським флотом і авіацією. Багато німецьких воєначальників сумніваються в здійсненності такого десанту.
Командування може розпочати підготовку «Морського лева», вимагаючи спершу від Люфтваффе знищити RAF, щоб здобути перевагу в повітрі. Відмовитися від вторгнення й спробувати задушити Велику Британію підводною блокадою та бомбардуваннями. Або повернутися на Схід (до СРСР), залишивши Англію ізольованою, але непереможеною. Від цього вибору залежить подальший хід війни.
Гітлер спершу обирає підготовку вторгнення («Морський лев») після знищення RAF: директива № 16 (16 липня 1940 року) наказує готувати «Морського лева» за умови здобуття переваги в повітрі. Далі настає битва за Британію (літо–осінь 1940 року), у якій Люфтваффе не вдається зламати RAF. Без панування в небі вторгнення безперестанку відкладають, а потім відтерміновують на невизначений час; Німеччина сповзає до Бліцу й бомбардувань міст без вирішального результату. Від осені Гітлер спрямовує свої плани на Схід — на вторгнення в СРСР («Барбаросса», 1941 рік). Нездатність підкорити Велику Британію в 1940 році — перша справжня поразка Рейху — залишає на Заході плацдарм для відвоювання й становить один із головних поворотів війни.
T04-137