Прорвавшись під Седаном, генерал прагне рватися на захід, не даючи ворогові часу оговтатися. Але його начальники, стурбовані тим, що танки заходять далеко попереду піхоти й підставляють фланги під французький контрудар, наказують йому зупинитися й закріпити плацдарм.
Гудеріан переконаний, що швидкість — душа маневру: сповільнитися означає дати супротивникові змогу залатати пролом. Відкрито не підкоритися — ризикувати покаранням; підкоритися — можливо, змарнувати перемогу.
Командир танкового корпусу мусить обирати. Суворо виконати наказ і зупинити корпус. Знехтувати наказом і на повній швидкості йти до Ла-Маншу. Або знайти вихід: оголосити зупинку, водночас розпочавши «розвідку боєм», що на практиці продовжує наступ. У цьому виборі між дисципліною та ініціативою вирішується весь дух маневреної війни.
Гудеріан обходить наказ за допомогою «розвідки боєм»: отримавши вимогу зупинитися, він домагається дозволу на просту «розвідку боєм», яку тлумачить украй широко, щоб фактично кинути весь свій танковий корпус на захід. Одного разу, посварившись із начальством, він навіть погрожує піти у відставку. Його творча непокора підтримує блискавичний темп прориву й дає змогу вийти до Ла-Маншу вже 20 травня, відрізавши союзні армії на півночі. Епізод показує напругу, що лежить в основі «бліцкригу», між обережністю верховного командування та ініціативою командирів танкових військ — і те, наскільки перемога 1940 року завдячує цій зухвалій непокорі.
T03-132