Поки готується евакуація Дюнкерка, сусідній порт Кале оточують німецькі танки. Британський гарнізон під командуванням бригадира Клода Нікольсона, за підтримки французьких підрозділів, опиняється в ізоляції — без реальної надії на допомогу чи евакуацію.
Британське командування робить жорстокий розрахунок: кожен день опору Кале сковує німецькі сили й захищає фланг коридору до Дюнкерка, через який має вирватися основна маса армії. Але триматися означає для гарнізону майже неминучу жертву.
Німці вимагають від Нікольсона здатися. Він може капітулювати, щоб зберегти своїх людей у безнадійній ситуації. Опиратися до кінця, знаючи, що його, імовірно, принесуть у жертву, щоб виграти час для Дюнкерка. Або спробувати ризикований прорив до узбережжя. Лондон повідомляє йому, що оборона Кале має першорядне стратегічне значення для евакуації, що триває.
Нікольсон опирався до кінця, щоб прикрити Дюнкерк: на вимогу здатися він відповів, що, оскільки британська армія бореться, він продовжуватиме бій. Гарнізон Кале тримався до 26 травня, коли його було зломлено; Нікольсон потрапив у полон (він помер у неволі 1943 року). Жертву Кале довго подавали як таку, що затримала німців і сприяла евакуації з Дюнкерка; нині історики оцінюють її вплив стриманіше, але вона лишається символом оборони до останнього заради вищої стратегічної мети. Цей епізод ілюструє трагічну дилему війська, яке свідомо принесли в жертву.
T03-148