71-річний від 1920 року є регентом Угорського королівства (королівський трон офіційно залишається вільним). Адмірал австро-угорського флоту часів Першої світової війни, він уже 19 років очолює авторитарний консервативний режим, союзний Італії Муссоліні, а з 1938 року — нацистській Німеччині (повернення півдня Словаччини, заселеного угорцями, за першим Віденським арбітражем у листопаді 1938 року). Проте його стосунки з Гітлером складні: Горті антисеміт, але не прихильник геноциду, антикомуніст, але відданий незалежності Угорщини.
З Польщею Угорщину єднає тисячолітня традиція дружби (королівські шлюби, союзи проти османів і проти Росії). Прем'єр-міністр (географ, консервативний католик) — особистий друг польських лідерів. З початком війни доля польських біженців, які линуть до країни, стає державним питанням, на яке Берлін тисне всією вагою.
З 17 вересня 1939 року (радянське вторгнення) до 30 листопада близько 70 000 поляків перетинають угорський кордон через карпатські перевали: 40 000 військових (офіцери, унтер-офіцери, солдати) і 30 000 цивільних (біженці, жінки, єврейські діти). Німці вимагають видати їх Вермахту в силу союзу; Гітлер особисто телефонує Горті 23 вересня. Угорщина, формально нейтральна в польському конфлікті, має вирішити долю солдатів, що опинилися на її землі.
Горті й Телекі офіційно інтернують польських солдатів (нейтральний статус Угорщини), але таємно дозволяють їм утекти до Франції. Угорщина офіційно інтернує польських солдатів у 140 таборах (головні: Комаром, Шарвар, Надьканіжа) — поводження гуманне, життя майже вільне, доступ до родин, платня угорського солдата. Паралельно підпільні організації сприяють масовій втечі поляків до Франції та Великої Британії: фальшиві документи надає угорське Міністерство оборони, ходить спеціальний потяг Будапешт — Белград — Загреб — Рієка, а далі посадка на пасажирський пароплав до Марселя. 35 000 польських солдатів дістаються Франції через Угорщину між вереснем 1939 і червнем 1940 року — вони сформують польську армію у Франції (Сікорський, Сосабовський, Мачек). Польські цивільні оселяються в Будапешті, дехто лишається до кінця війни. Польську єврейську громаду біженців захищає Телекі — близько 8 000 осіб. Польсько-угорський комітет, створений Телекі разом із Мар'яном Ромейком (польським послом у Будапешті), діє до березня 1941 року. Телекі накладає на себе руки 3 квітня 1941 року, коли Берлін змушує Угорщину взяти участь у вторгненні до Югославії, — жест протесту проти зради дружби з Югославією та Польщею. Горті разом із наступником Телекі веде політику, дедалі ближчу до Берліна. Угорщина депортує своїх євреїв 1944 року (Айхман); Горті зупиняє депортації в липні 1944 року, але в жовтні 1944 року за Салаші вони поновлюються. Американці інтернують Горті, 1948 року його звільняють, він живе в Португалії й помирає 1957 року в Ештурілі. Його прийом поляків 1939 року залишається одним із найпочесніших вчинків його довгого правління — його часто затуляють тіні угорської політики 1940–1944 років.
T01-076