, офіцер Королівських повітряних сил, ще 1930 року запатентував принцип турбореактивного двигуна. У Латтерворті його невелика компанія «Пауер Джетс» доводить до ладу революційний двигун, але авіаційний істеблішмент, де домінують виробники поршневих моторів, лишається скептичним.
Восени 1940 року проєкт нарешті отримує від Міністерства авіації статус пріоритетного. Постає вирішальне питання: хто має будувати ці двигуни і за якою промисловою стратегією?
Віттл передусім хоче вдосконалити свою машину у власній майстерні шляхом багаторазових випробувань. Міністерство ж уже думає про воєнні темпи і про великих промисловців, здатних виробляти двигуни масово.
Міністерство авіації вирішило доручити серійне виробництво великим стороннім виробникам: ще 1940 року контракти на двигун W.2 було укладено з такими фірмами, як «Ровер», на превелику досаду Віттла, який побоювався, що недосвідчені субпідрядники спотворять його конструкцію. «Пауер Джетс» зберегла роль конструкторського бюро та випробувального центру. W.1 уперше піднявся в повітря 15 травня 1941 року на літаку «Глостер» E.28/39. Суперництво з «Ровером», а потім передача справи «Роллс-Ройсу» 1943 року надовго позначили історію британського турбореактивного двигунобудування.
T05-052