У середині лютого 1941 року операція «Компас» дійшла до Ель-Агейли й знищила італійську 10-ту армію: уся Киренаїка завойована, дорога на Тріполі здається відкритою. Головнокомандувач на Близькому Сході генерал має вирішити, що робити далі, під тиском протилежних вимог.
Його переможний польовий командувач О'Коннор прагне кинутися на Тріполі: узяття столиці італійської Лівії раз і назавжди вигнало б Вісь із Північної Африки й дало б аеродроми для ударів по Сицилії та Італії. Але в Лондоні Черчилль має інший пріоритет: рятувати Грецію, якій ось-ось загрожує німецьке вторгнення, відправивши туди експедиційний корпус, знятий із сил у Лівії.
Вейвелл знає межі своїх можливостей: танки зношені, лінії постачання величезні, Королівський флот перевантажений, а Люфтваффе тепер присутнє на Сицилії. Він мусить обрати з 3 варіантів: дійти до Тріполі й завершити перемогу в Африці; зупинитися й утримувати Киренаїку мінімумом сил, щоб звільнити війська для Греції; або розділити зусилля між обома напрямами, ризикуючи бути надто слабким усюди.
Вейвелл зупинився і, відповідно до пріоритету, встановленого Лондоном, утримував Киренаїку мінімумом сил, а решту відправив до Греції: наступ спинився в Ель-Агейлі, Киренаїку тримав скорочений і недосвідчений гарнізон, а найкращі частини (австралійців, новозеландців, танки) переорієнтували на Грецію. Це рішення виявилося подвійно невдалим: грецька експедиція в квітні зазнала поразки від німців, а Роммель, що прибув тим часом, скористався слабкістю гарнізону Киренаїки, щоб за кілька тижнів відвоювати майже всю втрачену територію, — сам О'Коннор потрапив у полон у квітні. Вибір лютого 1941 року ілюстрував британську стратегічну дилему: розпорошення недостатніх засобів між надто численними фронтами. О'Коннор, переконаний, що в нього відібрали повну перемогу, залишився сповнений гіркоти.
T06-018