Князь Павло виконує обов'язки регента Королівства Югославія від імені юного короля Петра II, який ще не досяг повноліття. Двоюрідний брат покійного короля Олександра I, він людина освічена, випускник Оксфорда, і майже не приховує своєї англофілії; його дружина — грецька принцеса. Його симпатії схиляються до Лондона — і це в Європі, де майже все поступається перед Віссю.
Але Югославія оточена. На початку 1941 року німецькі війська розміщуються в Румунії, потім у Болгарії; Італія окупує сусідню Албанію. Для вторгнення до Греції (операція «Маріта») Гітлер прагне заволодіти залізничною мережею південної Югославії, яка дала б змогу вдарити через Бітолу та долину Вардара. Тому Берлін тисне на Белград, вимагаючи приєднатися до Троїстого пакту й стати на бік Осі.
Тиск стає надзвичайним. У середині лютого 1941 року прем'єр-міністр Цветкович і міністр закордонних справ зустрічаються з Гітлером, який вимагає швидкого рішення й подає приєднання як «останню нагоду» для Югославії. Регент уже кілька місяців обстоює нейтралітет Балкан, тоді як Черчилль і американський емісар Донован, навпаки, наполягають, щоб він чинив опір. Князь Павло усвідомлює: відмова може наблизити вторгнення, а підпис означав би зраду власних переконань і свого народу.
Князь Павло спершу відмовився й далі тягнув час, роблячи ставку на нейтралітет Балкан: у лютому 1941 року югослави викручувалися й затягували переговори, а регент повторював, що рішення належить йому, і не піддавався ультиматуму. Але лещата стискалися, і зрештою він визнав вторгнення неминучим: 25 березня 1941 року у Відні Цветкович і підписали приєднання Югославії до Троїстого пакту. Реакція була негайною. У ніч з 26 на 27 березня офіцери військово-повітряних сил скинули регентство військовим переворотом, усунули князя Павла й проголосили короля Петра II повнолітнім. Розлючений Гітлер наказав покарати Белград: вторгнення до Югославії розпочалося в квітні, що відповідно відклало його плани на Сході. Сам Павло закінчив війну у вигнанні під наглядом.
T06-038