, британський міністр охорони здоров'я, відповідає за безпрецедентну операцію: вивезти з великих міст, яким загрожують німецькі бомбардувальники, дітей і найвразливіших. 31 серпня 1939 року, коли Німеччина готується напасти на Польщу, уряд запускає цей план; від'їзди починаються наступного дня під назвою .
План готували з 1938 року за рекомендацією комітету під головуванням сера Джона Андерсона; на добровільній основі він охоплює 4 пріоритетні категорії: школярів, які їдуть класами разом із учителями, матерів із дітьми віком до 5 років, вагітних жінок і людей з інвалідністю. Кожна дитина має бирку з іменем, протигаз і трохи їжі.
Залишається їх розселити. Міністерство наказало провести облік вільного житла в приймальних зонах, а від липня 1939 року дозволяє примусово зобов'язувати мешканців давати прихисток. Але не всі сільські домівки охоче погоджуються, а прибуття сотень тисяч дітей із бідних кварталів викликає тривогу.
Елліот має встановити правило приймання: розселити евакуйованих по домівках мешканців, у разі потреби примусово зобов'язуючи неохочі сім'ї; зібрати їх у колективних центрах — школах, громадських залах і таборах; або покладатися лише на сім'ї-добровольці, навіть якщо тих, хто залишиться без даху, доведеться повернути до міста.
Елліот обирає розселення по домівках мешканців, яке місцеві органи можуть запровадити за дорученням міністра; лише кілька таборів, збудованих за Законом про табори 1939 року (Camps Act), приймають групи. З 1 по 4 вересня майже 1,5 мільйона осіб залишають міста Англії, зокрема 826 950 школярів без супроводу, 523 670 матерів із малими дітьми й 12 705 вагітних жінок. На місцях розподіл часто імпровізований: у сільських залах приймаючі сім'ї самі добирають собі підопічних, а останніх дітей розселюють, обходячи будинки. Зустріч дітей із робітничих кварталів і сільських домівок викликає соціальний шок, зафіксований, зокрема, обстеженнями . Оскільки побоювані бомбардування не настають, багато хто повертається додому: у лютому 1940 року повернулися 87 % матерів і 44 % евакуйованих дітей. Нові хвилі евакуації йдуть 1940 року — після падіння Франції, а потім із початком Бліцу. (Children's Overseas Reception Board) також відправляє дітей за кордон — аж до торпедування 17 вересня 1940 року, що кладе край програмі.
T01-075