З січня 1940 року Велика Британія нормує масло, цукор, а згодом м'ясо, сир і яйця. На початку 1941 року імпорт продовольства скоротився вдвічі, а втрати від ударів німецьких підводних човнів душать постачання.
Лорд Вултон, колишній керівник мережі універмагів, а тепер міністр продовольства, — вправний комунікатор: він зробив із «пирога Вултона» символ національної солідарності. Та нагодувати все населення і водночас підтримувати воєнні зусилля — нерозв'язне завдання.
Йому доводиться вибирати між потребами цивільних, чий моральний дух вважають життєво важливим, і потребами армій у білку, не маючи певності, що іноземна допомога надійде.
Вултон робить ставку на зовнішнє, американське постачання: у березні 1941 року перша угода про ленд-ліз відкриває шлюзи імпорту, і до країни надходять «Спам», «Мор» та інші консерви. Разом із канадською програмою цей трансатлантичний потік уже з 1942 року забезпечує достатні запаси, тоді як внутрішнє нормування зберігають і посилюють (чай, маргарин, жири), щоб справедливо розподілити нестачу. Ставка на союзницьку допомогу, а не лише на цивільну аскезу, рятує продовольчу рівновагу Британії.
T06-045