Нормандські острови — Джерсі, Гернсі та їхні сусіди — це залежні території Британської корони біля берегів Нормандії, за кількадесят кілометрів від французького узбережжя, яке тепер у руках Вермахту. Ними керують 2 бейліфи: на Джерсі й на Гернсі — цивільні судді-адміністратори, відповідальні за населення, що в сумі налічує близько 90 000 осіб.
Наприкінці червня 1940 року Франція впала. Лондон вважає ці острови необоронними й такими, що не мають справжнього стратегічного значення: 19 червня уряд таємно ухвалює рішення демілітаризувати їх і починає часткову евакуацію, переважно дітей. Але публічне оголошення про виведення військ затягується, і німці про нього ще не знають.
28 червня бомбардувальники Люфтваффе атакують порти Сент-Пітер-Порт (Гернсі) і Сент-Гелієр (Джерсі), вважаючи, що б'ють по військових цілях: гинуть десятки цивільних, багато з них біля колон вантажівок, навантажених помідорами, які сприйняли за військові транспорти.
Тепер бейліфи мають вирішити долю своїх островів: оголосити їх відкритими, щоб урятувати цивільних, або спробувати символічну оборону британської землі, на яку ворог висадиться з хвилини на хвилину.
Бейліфи проголошують острови «відкритим містом» і співпрацюють, щоб уникнути будь-якої різанини. Після бомбардування 28 червня на офіційних будівлях і на перехрестях розвішують білі простирадла. 30 червня Люфтваффе без перешкод сідає в аеропорту Гернсі; Джерсі окуповують 1 липня, а далі — Олдерні й Сарк. Кутанш і Кері залишаються на посадах, щоб слугувати посередниками між окупантом і населенням, — шляхом «управління під контролем», який після війни викличе запеклі суперечки про межі адміністративної колаборації. Нормандські острови залишаться єдиною британською територією, окупованою Німеччиною протягом усієї війни, аж до визволення 9 травня 1945 року. Окупація позначиться депортаціями жителів до таборів у Німеччині та спорудженням, ціною примусової праці, укріплень Атлантичного валу.
T04-064