1939 року Сполучене Королівство ввозить близько 70 % своїх харчів. Британський торговельний флот, що налічує 3 000 суден, — найбільший у світі, але він вразливий для U-Boot і магнітних мін; ця остання загроза стає вирішальною від листопада 1939 року. Без активної політики воєнні зусилля наражали б країну на голод.
25 вересня 1939 року 46-річного Вільяма Шеперда Моррісона призначають міністром продовольства: він очолює Міністерство продовольства (Ministry of Food), відновлене за зразком часів Першої світової війни. Адвокат за фахом, ветеран Великої війни, консерватор, він має план, підготовлений ще 1936 року Комітетом імперської оборони, але мусить перетворити його на конкретні заходи. Перші заходи, ухвалені в жовтні та листопаді 1939 року, вже окреслюють систему: індивідуальні картки нормування, які роздають 47 мільйонам громадян, поділеним на категорії — дорослі, діти, вагітні жінки, робітники важкої промисловості, — а кожна покупка вимагає пред'явлення талонів на кожен продукт.
Нормування оголошено на 8 січня 1940 року, щоб залишити 3 місяці на адміністративну підготовку. Першими під нормування потрапляють бекон (4 унції на тиждень), масло (4 унції) і цукор (12 унцій), інші мають додаватися впродовж наступних місяців. Залишається визначити принцип розподілу. Чи варто змінювати раціони залежно від фізичного навантаження та доходу, чи запровадити для всіх однакову частку, незалежно від фаху чи статків? Цей вибір стосується водночас ефективності воєнних зусиль і суспільної згуртованості країни.
Моррісон застосував переважно абсолютну рівність — однаковий раціон для всіх, незалежно від доходу чи заняття, — з кількома обмеженими винятками (додаткові раціони для металургів Шеффілда, шахтарів Уельсу, докерів Ліверпуля — різниця 10–15 %). Принцип рівності був центральним і мав велике політичне значення. Окрім перших продуктів (бекон, масло, цукор), м'ясо нормували в березні 1940 року, чай і маргарин — у липні 1940 року, потім джем, сир, яйця (мізерними порціями) і мило — у лютому 1942 року. Сполучене Королівство стало однією з розвинених країн, де харчова нерівність за воєнного часу зменшилася найбільше, — загальний стан здоров'я населення поліпшився (зросла тривалість життя, знизилася дитяча смертність). Оголошене урядом наприкінці грудня 1939 року, нормування набуло чинності 8 січня 1940 року. Його зберігали, розширювали й посилювали до 1954 року — тобто 14 років безперервного нормування, європейський демократичний рекорд. Британська система нормування стала адміністративною моделлю, яку вивчали в усьому західному світі. Після війни вона сприяла становленню лейбористської держави загального добробуту, яку будував уряд Еттлі від 1945 року (NHS, план Беверіджа). Моррісон був міністром пошт (1940–1943), міністром територіального планування (1943–1945), а потім спікером палати громад у 1951–1959 роках. 1959 року він отримав перство з титулом віконта Данросіла, 1960 року він став генерал-губернатором Австралії й помер на цій посаді в лютому 1961 року.
T01-086